Розвиток «культурної інфраструктури» Тайваню

Запитання. Навіть під час нетривалої подорожі по острову ми помітили, що тайванці можуть задовольнити свої культурні інтереси з усією повнотою як у столиці, так і в провінційних містах, у віддалених повітах. Скоро знайшли і відгадку: на Тайвані діє 20 регіональних культурних центрів, які взяли на себе відповідальну місію: забезпечити духовне здоров'я, підняти культурний рівень суспільства. Розкажіть про тайванський приклад ще й «культурного дива»: як створювалися ці центри, як вони наповнювалися вагомим культурним змістом і яка їхня сьогоднішня роль у житті переважної більшості населення Тайваню ?

Відповідь. Насамперед, зробимо уточнення: у 1997 році ми урочисто відкрили ще один, уже 21-й регіональний культурний центр. Примножилася сила культурного впливу, ще десятки тисяч тайванців прилучилися до краси, до мистецтва. Створення регіональних культурних центрів почалося у 80-х роках, коли економіка Тайваню відчутно зміцніла, коли вже «не хлібом одним» почала жити людина. Регіональні центри відкривалися у рамках широкомасштабної програми розвитку «культурної інфраструктури» Тайваню, яку прийняв центральний уряд.

І відкривалися у красивих будинках, що зводилися кращими архітектурними проектами. Кожен центр — це оснащений сучасним технічним обладнанням храм культури. У ньому функціонують виставкові та концертні зали, бібліотека, музей, тут проводяться різноманітні культурні походи, сюди після роботи та у вихідні дні поспішають люди.

Не одразу вдалося налагодити повноцінну роботу центрів. Не вистачало вміння, кадрів, були труднощі з фінансуванням. Але Комітет по культурі вважав, що розвиток культури на місцевому рівні — його першочергові завдання, і активно підтримував «місцевий патріотизм», виділяв значні субсидії кожному центрові.

З року в рік центри зміцнювалися, збагачувалися новим досвідом, поповнювалися кваліфікованими працівниками — ентузіастами культури. Сьогодні центри працюють з повним навантаженням: за рік відбувається кількасот культурних заходів, виставкові та концертні зали резервуються на багато місяців уперед. Ось кілька цифр по Гаоеіопському культурному центру, який обслуговує територію її населенням півтора мільйона чоловік. Щорічно центр проводить понад 800 різноманітних заходів, нерідко до восьми — десяти зустрічей прихильників культури на день. Не дивно, що при такій щедрій і бажаній культурній «павантаженості» Гаосюнський центр розписав усі свої заходи на два роки вперед. Так скрізь, де працюють ентузіасти, де провінційна влада розуміє всю важливість культурного розвитку регіону.

Ви вже побували в місті Синьчжу, познайомилися з його потужним науково-технічним потенціалом. З високим коефіцієнтом духовної сили працює і культурний центр міста. Потреби центру — така ж основна турбота міської влади, як і все господарство Синьчжу. Кошти, вкладені у розвиток центру, — найприбутковіший вид інвестицій, не можна не погодитись із словами мера міста Туна Шен-няня: «Я розумію, що, встановивши додатковий світлофор, можна одержати більше голосів виборців, аніж на купивши десять тисяч книг для культурного центру, і що, можливо, те, що я роблю для центру, не буде оцінено одразу ж, бо має пройти мінімум десятиріччя, щоб можна було побачити істотні результати цієї роботи. Але це мене і іе хвилює. Я знаю, наскільки це важливо, і дію з упевненістю у своїй правоті». Це і є слова справжнього патріота свого міста. Розвиток «культурної інфраструктури» Тайваню, піднесення духовності, культурного й освітнього рівня людей і надалі залишатиметься одним із головних завдань Комітету по культурі.

Источник загранпаспорт.

Спонсор статьи: курсы английского, ремонт фотоаппаратов canon.